Борис Михайлов: «В Харкові тоді народилася школа філософії фотографії»

ХШФ — це обʼєднання фотографів, що виникло в Харкові наприкінці 60-х років і існує дотепер. Про Харківську школу фотографії було написано багато в різних текстах і інтерв’ю — Олега Мальованого, Жені Павлова, Роми Пятковки, Ігоря Манка та інших. Я спробую додати своє бачення: це обʼєднання змусило місто жити фотографією, додаючи до його характеристик, таких як індустріальний та науково-технічний центр, місто конструктивізму, місто, де розщепили атом, ще й місто ХШФ.

Коли я згадую як все починалося, то мені спадає на думку порівняння зі школою Піфагора. Я гадаю, що в Харкові тоді народилася школа філософії фотографії. Можна сказати, що на початку було слово! Найважливішими для нас тоді були розмови про фотографію.

Група майстрів (група «Врємя»), що виділилася у фотоклубі, об’єднала естетично дуже різних фотографів. Головним для нас були філософські розмови про концептуалізацію фотографії. Нам було важливо розуміти, що означає фотографія і як її можна інтерпретувати, як за допомогою фотографії можна розвʼязувати проблеми, що нас хвилювали.

Ми вірили у нашу нестабільність, у нашу впевнену невпевненість, вважаючи, що саме це щире почуття допоможе передати справжнє життя. Наша внутрішня свобода і нові технологічні можливості підштовхнули та дозволили нам знімати все, все пояснювати та аналізувати все. Наші перші картинки були повʼязані з нашою внутрішньою нестійкістю і, на мою думку, вони передавали тремтливість нашого світогляду.

Пересичені соціалістичним реалізмом, ми шукали інше. Кожен на свій лад, кожен своє, але ми всі шукали щось абсолютно відмінне від тенденцій офіційної радянської фотографії. Ми відчували, що настав інший час, і ми інакше його сприймали, шукаючи нові орієнтири. І нам вдалося!

Дуже швидко наша фотографія вийшла за межі клубу, міста, а потім і країни. Через виставки ми розповідали світові про нашу фотографію і про те, звідки ця фотографія прийшла. Успіхи й нагороди принесли повагу і любов до фотографії!

Мені як митцю, який на самому початку обрав такі естетичні шляхи та завдяки ним створив фотографію, що викликала інтерес, можна сказати, пощастило!

Ми всі стояли на одній стартовій прямій, а час показав, чий шлях виявився правильнішим.

Правильність вибору підтвердив час. Це стало орієнтиром для наступних поколінь фотографів ХШФ і підштовхнуло їх працювати саме в цьому напрямку. А також це змусило деяких фотографів «старшого» покоління коригувати свої погляди та класичні вподобання. Вони впроваджували соціально-концептуальний підхід до своєї фотографії, переглядаючи архіви (власні або чужі), працюючи з минулим вже через призму такого підходу. І я гадаю, що школа відбулася завдяки спадкоємності та розвитку!

ХШФ — це система, що самостійно розвивається навколо фотографії (концептуально-соціальної та перформативної).

СКЛАД Харківської школи фотографії:

1970-ті та початок 1980-х років — група «Врємя» (Олег Мальований, я, Євгеній Павлов, Юрій Рупін, Олександ Ситниченко, Олександр Супрун, Геннадій Тубалєв) та її розширений склад (Анатолій Макієнко, Віктор Кочетов).

Середина та кінець 1980-х років — це період поповнення другим поколінням фотографів (Сергій Братков, Олег Грунзовський, Ігор Манко, Геннадій Маслов, Костянтин Мельник, Григорій Окунь, Леонід Пєсін, Міша Педан, Роман Пятковка, Борис Редько, Сергій Солонський, Володимир Старко), які виступили із маніфестом відкидання попередніх досягнень. Намагаючись «покращити старих майстрів»., сперечаючись з ними, вони продовжили їхню роботу.

2000-ні роки — це третє покоління школи: Коля Рідний та група «SOSka» (він, Ганна Крівенцова, Сергій Попов), а також Тарас Камінний, Белла Логачова, Аліна Клейтман. Вони, кожен окремо і всі разом, своєю молодою та талановитою художньою активністю вдихнули нове життя в школу, підтвердили та продовжили її існування.

2010-ті роки — четверте покоління школи. Групи «Шило» (Владислав Краснощок, Сергій Лебединський, Вадим Трикоз), «Боба-Група» (Юлія Дроздек та Василіса Незабаром), Даниїл Ревковський та Андрій Рачинський — це ті, хто талановито та енергійно прийшов як переконливе продовження і підтвердив доцільність явища, яким є ХШФ.

Борис Михайлов, серпень 2023 року, до виставки «Ukrainian Dreamers. Charkiwer Schule der Fotografie» у Вольфсбурзі 
(записала Вікторія Михайлова)