
Спогади про виставку групи «Врємя» в Будинку вчених
Короткі спогади авторів та глядачів однієї зі знакових подій в історії Харківської школи фотографії — відкриття иставки групи «Врємя» в харківському Будинку вчених в 1983 році.
Короткі спогади авторів та глядачів однієї зі знакових подій в історії Харківської школи фотографії — відкриття иставки групи «Врємя» в харківському Будинку вчених в 1983 році.
Борис Михайлов розповідає про історію створення одного з ключових проектів “Групи швидкого реагування” — серії “Якби я був німцем…”
Інтерв’ю Сергія Лебединського з Євгенієм Березнером — радянським та російським мистецтвознавцем, критиком, редактором та куратором виставкових проектів.
Інтерв’ю Надії Бернар-Ковальчук з одним із засновників гурпи “Время”, фотографом Євгенієм Павловим про його проекти, про межу між фотографом та художником, та стосунки автора з самим медіумом фотографії.
Найбільшого визнання, яке досягло рівня справжньої слави у 1970-х роках, Олег Мальований отримав як фотохудожник, яскравий образ якого він активно культивує, стаючи взірцем для багатьох фотографів міста, що прагнуть втілити себе в фотографії-як-мистецтві.
Фотографії Віктора та Сергія Кочетових дають миттєвий ефект впізнавання — всі подробиці навколишньої реальності видаються до болю знайомими, навіть тим, хто з ними не стикався.
Михайлов зареєстрував цей «нульовий стан» нового суспільства, що з’являлося на руїнах попередньої політичної та культурної формації, у своїй найбільш контроверсійній серії фотографій «Історія хвороби»
Більш ніж тридцятирічна фотографічна практика Анатолія Макієнка належить до Харківської школи фотографії, ознаки якої були виявлені та систематизовані не так давно
Искусствовед Алина Сандуляк подготовила интервью с участником фотографической группы “Госпром” Игорем Манко
В ранніх роботах Романа присутня певна “приглушеність” реальності: моделі підкреслено ізольовані від зовнішньої дійсності та злиті зі своїм комунальним коконом, який сприймався як єдиний прихисток, вільний від контролю системи.
Миша Педан рассказывает о структуре фотографической среды Харькова 1970-х и 1980-х, смене художественной и эстетической парадигм и о специфике кураторский деятельности в Советском Союзе периода перестройки.
Як більшість харків’ян, Солонський має особистий “авторський міф”: так, безумовно впливовим фактом його біографії стала спадковість ремесла, адже фотографією ще від кінця 19 сторіччя займався дід майстра, до лабораторії якого Сергій мав доступ.
В умовах, коли фотографічна практика існувала лише у двох модусах – аматорському, сконцентрованому на технічній якості, що заохочувався державою шляхом створення мережі фотоклубів, та репортажному, професійному, скерованому ідеологічним державним замовленням – Рупін та члени групи «Время» шукають шляхи переосмислення фотографії як тієї, що має характер мистецтва
You cannot copy content of this page